Сьогодні я хочу навести вам приклад, який ви можете зробити, щоб знати, чи вмієте ви читати (і розуміти) те, що ви читаєте, чи просто читаєте, але не зупиняєтеся, думаючи про те, що читаєте, втрачаючи тим самим ви повинні вчитися і, в той же час, без знань, що залишаються.
Тут я представляю вам звичайний текст, текст, взятий з Інтернету, з будь-якого місця, де я заховав два слова, які повинні бути важливими для всіх опонентів і які ми всі повинні вивчити. Йдеться про те, що ви виявляєте, що вони читають текст (всебічне читання), щоб ви змогли оцінити, чи можете ви в першому чи другому читанні розрізнити те, що важливо, від того, що ні.
Удача.
«Юридично-адміністративний текст, як неодноразово зазначалося в бібліографії, характеризується жорсткістю його структури, незмінною схемою, встановленою заздалегідь для кожного виду (контракту, інстанції, вироку тощо), а також його лексичний, дуже консервативний, повний технічних характеристик, а також заздалегідь закріплений за допомогою формул та наборів фраз, відсутніх у багатьох випадках із стандартної мови. Отже, видавцю юридично-адміністративного тексту в основному заборонені творчість, виразність, суб’єктивність, конституція: він не може використовувати метафори, не зафіксовані раніше, ані імпровізувати нову організацію для свого повідомлення, ані особисто грати з мовою; це просто "нотаріус" або "діловод", часто в буквальному сенсі. Так, наприклад, речення - це текст, складений іншим видавцем, ніж той, хто його видав, а останній, зі свого боку, диктує його від імені іншого (у нашому випадку короля): тут ми маємо ще одну характеристику цих текстів і полягає в тому, що їм багато делегується. Фактичний видавець тексту часто здається єдиним претензією зникнути з його написання.
З цієї точки зору юридично-адміністративна мова - це швидше заперечення стилю, на відміну від політичної, рекламної, літературної, іспанської тощо. Однак існує ряд характерних граматичних та лексичних ознак, що відповідають за етатизм, знеособленість та жорсткість юридично-адміністративного тексту, про які варто коротко згадати, оскільки вони згодом будуть пов’язані з цілями, які переслідує цей тип тексту. »
Я даю вам кілька підказок:
1. - Це слова, яких не повинно бути в тексті (не варто дивитися на оригінальний текст).
2. - Це закон, який усі «іспанці» повинні знати і вивчати, якщо ми представляємо себе опозиції або що ми вчимося в школі, інституті чи університеті.
Текст Олени де Мігель