Одним із прийомів, який я зазвичай використовую для досягнення чудових результатів (і навіть якщо це, здається, працює не зовсім добре), є граємо роль викладача (або професора), коли ми вчимось.
Йдеться про те, щоб побачити, наскільки добре ми навчились речам, щоб перевірити, чи здатні ми передати ці знання іншим людям. Насправді не повинні бути інші люди, ми можемо говорити з тією ж стіною, але переконання, яке ми маємо щодо того, що ми пояснюємо, є тим, що повинно нам допомогти.
Для цього нам потрібна дошка, щоб ми могли записати на ній якісь схеми, щоб не загубитися. З тієї схеми ми розробляємо теми, які ми вивчаємо щоб, вимовляючи це вголос, наш розум засвоював знання набагато краще і досягав чудових результатів.
Згодом нам залишається лише пам’ятати ті ситуації, щоб знання текли.